ЕКСКУРСІЯ «СЮРПРИЗИ КИЇВСЬКОЇ ОБОЛОНІ»
Программа тура
Оболонь — це нагадування про різноманітні події сивої давнини, це незвичайні пам'ятники і цілі галереї оригінальних скульптур під відкритим небом, це мальовничі річкові ландшафти, це головна столична пивоварня, це музей пожежної техніки... Словом, «вотчина князів Оболонських» варта того, щоб побувати в ній!
Мелодійна назва «Оболонь», «Болонья», відношення до італійського міста і однойменного плаща не має. Вона — давньослов'янська, багатозначна, поетична. Так називали великі прирічні або приозерні луки, де буяла трава для домашньої худоби. Заодно «Оболонню» наші предки іменували й низький берег річки, затоплюваний у дні паводків. Усе це було так ще півстоліття тому, до того, як цю місцевість не визначили одним із пріоритетних для житлового будівництва.
Чотири десятки років тому Оболонь почала розвиватися стрімко — на намитих пісках київського правобережжя, на північ від історичної частини міста, вздовж Вишгородської дороги, виріс величезний житловий масив. Вулиці тут спроектували своєрідно — по «іспанській системі», з кільцеподібними вулицями і розв'язками у стилі «чотирилистна конюшина», прокресленими декількома прямими проспектами. До початку 1980-х в район прийшло метро, зробивши його найпопулярнішим серед інших «спальних» масивів.
Втім, суто «спальним» його не назвеш — тут і всесвітньо відомий завод «Оболонь», і хлібозавод, і депо метробуду, і пожежна частина. В останні десятиліття він став ще й дуже престижним місцем проживання для частини української еліти: ближче до Дніпра виникли т.зв. «Оболонські Липки» — квартали оригінальної забудови за авторськими проектами, які нагадують кращі європейські зразки.
У стародавні часи текла тут річка Почайна — Пучай-ріка, від якої нині залишилася лінія досить великих озер. Та сама Почайна, в гирлі якої хрестили киян, і на якій легендарний Добриня переміг Змія Горинича. Про давню Русь нагадають і «другі» руїни Золотих воріт на березі Дніпра. Як вони там опинилися, ви дізнаєтеся на екскурсії.
Поряд із воротами пам'ятник часів не настільки давніх, але набагато більш драматичних — сталінської епохи 1930-х. У прибережному парку височить своєрідна конструкція, прозвана за дивну форму «підводним човном в степах України» — кесон суворо секретного передвоєнного «будівництва № 1».
Далі, на стіні пересічної котельні в одному з оболонських дворів, ми раптом побачимо диво — прекрасний художній розпис — портрет Києва, плід ентузіазму художника Михайла Химича. Ми пройдемося і проїдемо вздовж галереї сучасного міського мистецтва, зразками якого насичена Оболонь, і подивимось, як на наших очах створюються нові архітектурні ансамблі, як виростає, в стилі італійського класицизму, храм Покрови на набережній, як піднімаються сходами тераси всередині оригінальної архітектури кварталів. А чого вартий лише «будинок-кукурудза» — примітний зразок експериментального радянського житлового будівництва?
Оболонь — це нагадування про різноманітні події сивої давнини, це незвичайні пам'ятники і цілі галереї оригінальних скульптур під відкритим небом, це мальовничі річкові ландшафти, це головна столична пивоварня, це музей пожежної техніки... Словом, «вотчина князів Оболонських» варта того, щоб побувати в ній!